Тема 2.2. Виробничий процес і організаційні типи виробництва - План самостійної роботи студентів Мета: ^ Студент повинен знати:
Учебные материалы


Тема 2.2. Виробничий процес і організаційні типи виробництва - План самостійної роботи студентів



Тема 2.2. Виробничий процес і організаційні типи виробництва


^ Самостійна робота №13. Типи виробництва та їх порівняльна характеристика



Мета:

Розглянути суттєву характеристику виробничого процесу, його форм та типів виробництва.

^ Студент повинен знати:

Суттєву характеристику типів виробництва, їх особливостей.

Студент повинен вміти:

дати порівняльну характеристику типів виробництва згідно елементів виробничого процесу.

^ Форми самостійної роботи:

огляд літературних джерел з проблем теми з метою засвоєння матеріалу, практична робота.

Методичні вказівки



Тип виробництва – комплексна характеристика технічних, організаційних та економічних особливостей виробництва, зумовлена його спеціалізацією, обсягом та номенклатурою виробів, а також формою руху предметів праці по робочих місцях. Є три типа виробництва: одиничне, серійне та масове.
Всі робочі місця можна поділити на групи:

  1. Робочі місця масового виробництва, що спеціалізуються на виготовленні однієї операції, яка безперервно повторюється;

  2. 2. Робочі місця серійного виробництва, на яких виконується декілька різних операцій, які повторюються через певні проміжки часу;

  3. 3. Робочі місця одиничного виробництва, на яких виконується велика кількість різних операцій, які повторюються через невизначені проміжки часу, або зовсім не повторюються.

Узагальнюючою характеристику типу виробництва є коефіцієнт закріплення операцій, котрий розраховується як відношення кількості усіх технологічних операцій, виконаних на підприємстві (цеху) на протязі місяцю до кількості робочих місць. Коефіцієнт закріплення операцій для типів виробництва:

  1. Одиничне виробництво – більше 40;

  2. Серійне виробництво – від 1 до 40

в тому числі:
дрібносерійне – від 20 до 40
середньо серійне – від 10-20
крупносерійне – від 1 до 10

  1. масове виробництво – 1.

Крім того ознаками є види і асортимент продукції, їх стабільність, система машин, кваліфікаційний рівень робітників, методи організації виробництва.

Студент повинен після вивчення матеріалу:



  1. Оформити стислі відповіді по таким питанням:



    1. Характеристика одиничного типу виробництва;

    2. Серійний тип виробництва;

    3. Масове виробництво.

  2. Самостійно підібрати визначення, відповідаючи поняттям і характеристикам типів виробництва.



Поняття:
2.1. Тип виробництва;
2.2. основні характеристики масового виробництва;
2.3. Основні характеристики серійного виробництва;
2.4. Основні характеристики одиничного виробництва;
2.5. Коефіцієнт закріплення операцій.
Визначення:
а) Число деталеоперацій, виконуємих на одному робочому місці;
б) широка номенклатура, універсальне обладнання, коефіцієнт закріплення операцій більше 40, висока кваліфікація робітників, висока собівартість продукції;
в) висока ступінь безперервності і прямо точності виробництва, коефіцієнт закріплення операцій 1-2; низька собівартість продукції;
г) сукупність організаційно-технічних характеристик і особливостей сполучення чинників і елементів організації виробництва;
д) періодичність повторення випуску продукції, середня кваліфікація робітників, середня ступінь поточності виробництва.

Завдання виконайте в таблиці
Поняття
Визначення
1.
2.

1.
2.


  1. Виконати практичне завдання для визначення типу виробництва.



Визначити тип виробництва на проектуємій ділянці цеху. Режим роботи дільниці: 20 робочих днів в місяць, 2 зміни по 8 годин.

Показники


Варіанти


1


2


3


4


5


6


7


8


9


10


11


12


13


14


15


1. Загальна кількість технологічних операцій (т)
числ. операц.
0.5
0.8
1.1
2.3
5.0
3.5
0.9
12.1
17.8
10
9.5
8
7.3
6.5
5.2
2. Сумарна трудомісткість виробничої програми, тис. н/год
14.0
13.5
18.3
20.8
25.2
17.4
9.7
6.5
8.6
17.7
16.3
18
21.2
18.3
7.8
3. Коефіцієнт використання норм
1.02
1.01
1.04
1.03
1.02
1.01
1.04
1.03
1.02
1.01
1.05
1.03
1.04
1.06
1.01
4. Час на плановий ремонт устаткування від номінального фонду, %
5
3
4
6
7
3
2
8
5
6
3
4
7
6
5
К з.о.= т/Nобл.

Nобл. = Тзаг./ Теф. , де

К з.о – коефіцієнт закріплення операцій;
т – кількість операцій;
Nобл. – кількість обладнання;
Тзаг – загальна трудомісткість продукції;
Теф. – ефективний фон6д робочого часу обладнання.

  1. ^ Дайте порівняльну характеристику типів виробництва.



Таблиця 4.1

Характеристика


Одиничні


Серійні


Масові


1. Номенклатура виробів

2. Повторюваність випуску продукції

3. Постійність номенклатури

4. Обсяг виробництва

5. Обладнання, що використовується

6. Розташування обладнання

7. Закріплення операцій за робочими місцями

8. Кваліфікація робітників

9. Можливість взаємозаміни робітників

10. Виробнича спеціалізація цехів

11. Собівартість продукції


  1. Теми рефератів



    1. Методи організації основ6ного виробництва залежно від типу виробництва;

    2. Організаційно-технічні особливості окремих типів виробництв;

    3. Форми організації виробництва, їх розвиток.



  1. Контрольні питання



    1. Як спеціалізуються робочі місця залежно від типа виробництва;

    2. Охарактеризуйте особливості типів виробництва;

    3. Вплив типів виробництва на економічні показники діяльності.



  1. Результати роботи оформити у формі:



    • тез, конспекту;

    • таблиць;

    • звіту;

    • реферату

8. Література:



  1. Господарський кодекс України.

  2. Мостенська Т. Л. «Організація виробництва на підприємствах харчової промисловості». К, 2012 р..

  3. Петрович У. М. та інші «Організація виробництва». Практикум. К. 2005 р..

  4. Р. А. Фатхутдинов. «Організація виробництва». М. 2005 р.

Тема 2.3. Організація виробничого процесу у часі і просторі


Самостійна робота №14. Простий та складний виробничий процес, його цикли. Шляхи скорочення тривалості виробничого циклу



Мета:

Розглянути суттєву характеристику простих та складних виробничих процесів, їх циклів та шляхів скорочення тривалості

Студент повинен знати:

суттєву характеристику та особливості простого і складного виробничого процесу, можливості оптимізації у часі і просторі.

^ Студент повинен вміти:

визначати тривалість виробничих процесів в залежності від ступеню їх складності, визначати шляхи скорочення тривалості циклу

^ Методичні вказівки


Виробничий процес - це сукупність взаємопов'язаних процесів праці і природних процесів в результаті яких вихідні матеріали й напівфабрикати перетворюються на готову продукцію. За роллю у виробничому процесі розрізняють: основні, допоміжні та обслуговуючі процеси. За складністю кожен з названих процесів може бути простий і складний.
Простий виробничий процес-це послідовність операцій, результатом виконання яких є виріб. Складний виробничий процес передбачає поєднання декількох простих процесів, узгоджених у просторі і часі.
Організація виробничого процесу у просторі є спосіб поєднання основних, допоміжних і обслуговуючих процесів на підприємстві і реалізується у його виробничій структурі.
Організація виробничого процесу у часі характеризує його динаміку і втілюється у виробничому циклі. Виробничий цикл виражається в робочих або календарних днях і залежить від норм часу на операції, розміру партії виробів, порядку передачі виробів з одної партії на іншу, тобто їх транспортування, часу перерв.
Виробничий цикл складається з часу робочого періоду й часу перерв


Робочий період або технологічний цикл (Ттехн - час впливу дії робочого на предмет праці) Він складається з операційного циклу (Топер - час технологічний операцій або штучний часта підготовчо-заключний) і допоміжних процесів ( - транспортний час і контрольні операції - tконт)
Час природних процесів (Тприртехн) - зв'язаний з технологією виробництва
(сушка бродіння)
Час регламентованих перерв (Трегл пер) та пов'язаних з недоліками в
організації виробництва (Тнере!71 пер)
- тривалість всіх сумісних операцій
Складний виробничий процес характеризується тим, що його величина формується у сукупності скоординованих у часі простих процесів, які входять до складного процесу виготовлення виробів чи їх партій. Цей вид руху поєднує у собі переваги послідовного І паралельного видів руху виробів у виробництві. Найчастіше застосовується на складальних процесах. Тривалість виконання і-й складальної операції визначається за формулою :


tн - трудомісткість операції, н/ГОд
Рскл - кількість робітників, одночасно зайнятих виконанням операції
Кв - коефіцієнт виконання норм часу
Мінімальний розмір партії виробів, збираємих на дільниці визначається за формулою:


підготовчо-заключний час на І операції складання, хв.
аоб - відсоток допустимих витрат робочого часу на переналадку і ремонт робочих місць.
Розрахунок режиму(періоду чередування) партій виробів визначається за формулою:
, де
Д - кількість робочих днів в місяці
NМ - місячна програма випуску виробів, шт.
Розрахунок оптимального розміру партій виробів ведемо по формулі:
, де
Ку – удобоплануємий ритм (якщо в місяці 21 робочий день, а Кр= 2.5, то в якості Ку вибираємо ближчий із ритмів 21,7,3,1)
При цьому повинні виконуватись умови:
1. Місячна програма кратна оптимальному розміру партії
2. Оптимальний розмір партії виробів повинен відповідати вимогам
Тривалість операційного циклу партії виробів на і-й операції визначається по формулі:
, де

- норма штучного часу на і-й операції з урахуванням коефіцієнту виконання норм, хв.
Тривалість операційного циклу партії виробів по складальним одиницям визначається:
, де
К - кількість операцій, які входять в складальну одиницю
Кількість робочих місць для складання виробу визначається за формулою:
, де

Студент повинен після вивчення матеріалу:


1. Оформити стислі відповіді по таким питанням:


1.1. Класифікаційні ознаки виробничих процесів
1.2. Характеристика виробничого циклу
1.3. Розрахунок тривалості виробничого циклу простого та складного
виробничого процесу

^ 2. Виконати практичне завдання по розрахунку тривалості складного виробничого процесу


На дільниці проводиться складання виробу А. Місячна програма випуску виробу-700 шт. Кількість робочих днів в місяці - 21. Режим роботи складальної дільниці - 2 зміни, тривалість зміни - 8 годин. Технологічний процес складання виробу А наведено у таблиці
Визначити:
1. Оптимальний розмір партії виробів
2. Визначити удобоплануємий ритм
3. Розрахувати тривалість операційного циклу партії виробів по складальним одиницям
4. Розрахувати необхідну кількість робочих місць
5. Розрахувати тривалість виробничого циклу складання партії виробів

^ Умовні визначення складових одиниць


Номер операції


Ti, хв


Кв


Ti, хв


Tn.зі,хв


Подача складальних одиниць к операції, шт.


^ Тривалість операційного циклу партії виробів, год.


Тривалість операційного циклу партії виробів по складовським одиницям, год


1
2
3
4
5
6
7
8
9
АВ1
1
2
5,0
2,5
1,06
1,09
4,7
2,3
10
10
6
6

АВ2
3
4
5
8,0
6,6
4,0
1,13
1,12
1,14
7,1
5,9
3,5
10
10
10
6
6
6

АВ
6
5,0
1,06
4,7
10
20

АБ
7
8
9
10
11
12
4,0
6,3
7,0
3,1
10,0
5,0
1,14
1,07
1,07
1,03
1,05
1,06
3,5
5,9
6,5
2,9
9,5
4,7
10
10
10
10
10
10
18
18
18
18
18
18

АА
13
14
15
16
2,5
5,0
10,4
8,0
1,09
1,06
1,09
1,12
2,3
4,7
9,5
7,1
10
10
10
10
17
17
17
17

А
17
18
19
20
12,0
5,0
3,1
10,0
1,06
1,06
1,07
1,05
11,3
4,7
2,9
9,5
10
10
10
10
-
-
-
-

Усього

122,5
1,06
115,2
200

^ 3. Складіть схему тривалості виробничого циклу, відокремлюючи усі види часу, формуючи його тривалість



4.Реферати:


4.1. Принципи раціональної організації виробничого процесу
4.2. Задачі планування виробничого процесу
4.3. Виробничі операції
4.4. Тривалість виробничого циклу та можливості його оптимізації

^ 5. Контрольні питання


5.1. Визначте особливості виробничого процесу та охарактеризуйте різницю між простими та складними процесами
5.2. Назвіть елементи виробничого процесу
5.3. Розкрийте сутність виробничого циклу та визначте його складові
5.4. Які переваги та недоліки мають Існуючі види руху предметів праці?
5.5. Як визначається тривалість циклу виготовлення виробів складного
виробничого процесу?

^ 6. Результати роботи оформити у формі:



  • конспекту

  • звіту

  • схеми

7. Література:



  1. Господарський кодекс України.

  2. Мостенська Т. Л. «Організація виробництва на підприємствах харчової промисловості». К, 2012 р..

  3. Петрович У. М. та інші «Організація виробництва». Практикум. К. 2005 р..

  4. Р. А. Фатхутдинов. «Організація виробництва». М. 2005 р.

Тема 2.4. Методи організації виробництва


Самостійна робота №15. Методи і форми виробництва, їх порівняльна характеристика. Шляхи підвищення ефективності методів виробництва



Мета

: Розглянути форми і методи організації виробництва, їх ефективність.

Студент повинен знати:

суттєву характеристику методів і форм виробництва.

^ Студент повинен вміти:

дати порівняльну характеристику методам і формам організації виробництва, їх перевагам, недолікам; визначати шляхи підвищення їх ефективності.

^ Форма самостійної роботи:

огляд літературних джерел з проблем теми.

Методичні вказівки


В організації виробництва використовуються три методи: одиничний, партіонний і потоковий. ^ Метод організації – прийнятий порядок і кількість обробки на робочих місцях однакових деталей (вузлів) і передачі (транспортування) їх на послідуючі операції. Вони можуть оброблятись і передаватись поштучно, встановленими партіями або рухатись по робочим місцям безперервним потоком. Усі три методи використовуються при будь-якому типі виробництва та їх не можна ототожнювати між собою. Їх використання обумовлено раціональністю побудови технологічного процесу в окремих його ланках.
Ці методи відрізняються рівнем спеціалізації робочих місць та видом руху предметів праці по робочих місцях.
^ Одиничний метод організації виробництва характеризується побудовою процесу організації основного виробництва з виготовлення унікальних нестандартних виробів, які не повторюються. В цьому разі робочі місця універсальні.
^ Партійний метод – це метод побудови основного виробництва з виготовлення партії виробів, який забезпечує оброблення всієї партії послідовно за операціями технологічного процесу шляхом передавання виробів до робочих місць без розподілу на одиниці. При цьому методі застосовується послідовний вид руху предметів праці. Робочі місця спеціалізовані.
^ Потоковий метод – це метод, при якому сировина і матеріали безперервно (або з короткими інтервалами) у встановленому ритмі, у технологічній послідовності та одночасно по всіх операціях переробляються у готову продукцію. Головною умовою цього методу виступає застосування принципу паралельності при достатньому обсязі робіт. Потоковий метод сприяє покращенню та удосконаленню організації виробничого процесу.
Потоковість означає, що один і той самий предмет праці рухається в процесі оброблення від однієї операції до іншої послідовно за ходом технологічного процесу, змінюючи своє просторове розташування, склад або форму після виконання окремих операцій.
Після вивчення матеріалу студент повинен:

  1. Оформити стислі теми по таким питанням:



    1. Характеристика методів виробництва, їх переваги, недоліки.

    2. Потокове виробництво, його ефективність.

    3. Форми організації виробництва.


  1. Дати порівняльну характеристику:



    1. Методам організації виробництва.

Методи виробництва


Суттєва характеристика


Переваги


Недоліки


Сфера використання








    1. Формам організації виробництва.

^ Форми організації виробництва
Суттєва характеристика
Сфера використання
Переваги
Недоліки
Шляхи підвищення ефективності
1.Концентрація





2.Спеціалізація





3.Кооперування





4.Комбінування






  1. Теми рефератів:



    1. Форми комбінування.

    2. Спеціалізація та кооперування виробництва.

    3. Ефективність потокового виробництва.



  1. Контрольні питання.



    1. Розкрийте сутність методів організація виробництва.

    2. Визначте особливості потокового виробництва.

    3. Шляхи підвищення ефективності різних методів виробництва.

    4. Показники ефективності спеціалізації.



  1. Результати роботи оформити у формі



  • Тез, конспекту;

  • Таблиць.

6. Література:



  1. Господарський кодекс України.

  2. Мостенська Т. Л. «Організація виробництва на підприємствах харчової промисловості». К, 2012 р..

  3. Петрович У. М. та інші «Організація виробництва». Практикум. К. 2005 р..

  4. Р. А. Фатхутдинов. «Організація виробництва». М. 2005 р.

Тема 2.5. Організація потокового та автоматизованого виробництва


Самостійна робота №16. Організація гнучкого автоматизованого виробництва. Ефективність потокового виробництва



Мета:

Розглянути суттєву характеристику автоматизованого виробництва, ефективність потокового виробництва.

Студент повинен знати:

сутність та переваги гнучкого автоматизованого виробництва над традиційним, показники ефективності потокового виробництва.

^ Студент повинен вміти:

визначати показники ефективності потокового виробництва.

Форми самостійної роботи:

огляд навчально-методичної, наукової та періодичної літератури з теми, практична робота.

^ Методичні вказівки


Організація виробництва може бути традиційною або гнучкою автоматизованою. Гнучке автоматизоване виробництво – це таке виробництво, котре дозволяє за короткий час і при мінімальних витратах на тому ж обладнанні, не розірвавши виробничого процесу і не зупиняючи обладнання, по мірі необхідності переходити на випуск нової продукції в рамках технічних можливостей і технічного призначення обладнання.
Переваги гнучкого автоматизованого виробництва: зростає мобільність виробництва, зменшуються терміни освоєння нової продукції, зростає продуктивність праці, зменшується тривалість виробничого циклу, зменшуються витрати на виробництво.
Основою потокового виробництва є поточна лінія. Необхідною умовою ефективного функціонування потокової лінії є синхронізація робочих місць потоку, яку використовують для подолання розбіжностей у ритмі робочих місць та ритмом ведучої машини потоку. Синхронізація операцій може здійснюватись або шляхом диференціації, або шляхом концентрації операцій технологічного процесу. Якщо тривалість операцій більша, ніж ритм, то використовується диференціація або організуються паралельно діючі робочі місця. Комбінування операцій – це суміщення двох або більше операцій.
Удосконалення організації потокового виробництва можна досягти за рахунок впровадження наступних заходів:

  • розширення сфери застосування потокового виробництва;

  • створення наскрізних потоків;

  • спеціалізація потокових ліній;

  • синхронізація потоку;

Показники ефективності потокового виробництва:

  1. Відносне підвищення продуктивності праці;

  2. Прискорення оборотності оборотних складових;

  3. Зниження собівартості продукції;

  4. Підвищення якості продукції;

  5. Зростання прибутковості діяльності.

Після вивчення матеріалу студент повинен:



  1. Оформити стислі відповіді на питання:



    1. Організація традиційного та гнучкого автоматизованого виробництва.

    2. Синхронізація робочих місць потоку.

    3. Ефективність потокового виробництва.



  1. Розробити заходи по синхронізації робочих місць потоку.





  1. Виконати практичні завдання:



    1. Цех працює у 2 зміни по 8 годин. Річний фонд часу роботи устаткування 5760 год, технологічні витрати в процесі обробки – 0,5%, річна програма випуску деталей – 500000 шт. Визначити добову програму запуску деталей на поточну лінію, визначити можливості її зросту.

    2. Поточна лінія працює по 8 годин в 2 зміни, регламентовані перерви на відпочинок – 20 хв в зміну. Програма запуску виробів на поточну лінію В=230 шт. Визначити такт потокової лінії.

    3. Визначити добову загрузку і процент можливого зросту продуктивності поточної лінії при 8-годинній двозмінній роботі, якщо такт автоматичної потокової лінії дорівнює 4 хв, добова програма запуску виробів складає 230 шт.

    4. Спеціалізація виготовлення виробів А дозволяє знизити собівартість виробу з 410 до 390 грн., а транспортні витрати по доставці готової продукції на одиницю виробу з 15 до 12 грн. Обсяг капітальних вкладень по спеціалізації складає 2300 грн. Визначити умовно-річну економію поточних витрат, а також термін їх окупності.


  1. Теми рефератів:



    1. Методи синхронізації робочих місць потоку.

    2. Потокове виробництво та перспективи його розвитку.

    3. Гнучке автоматизоване виробництво.



  1. Результати роботи оформити у формі:



  • Конспекту;

  • Реферату;

  • Звіту

6. Література:



  1. Господарський кодекс України.

  2. Мостенська Т. Л. «Організація виробництва на підприємствах харчової промисловості». К, 2012 р..

  3. Петрович У. М. та інші «Організація виробництва». Практикум. К. 2005 р..

  4. Р. А. Фатхутдинов. «Організація виробництва». М. 2005 р.


Тема 2.6. Організація трудових процесів і робочих місць


Самостійна робота №17. Методи визначення та вивчення витрат робочого часу. Аналіз структури процесу праці. Оцінка рівня організації праці



Мета:

Розглянути основні напрями удосконалення організації праці, основи нормування праці, та порядок розробки трудових нормі нормативів, їх види, ефективність.

^ Студент повинен знати:

суттєву характеристику трудових норм і нормативів основи нормування організації праці, шляхи поліпшення ефективності організації праці.

^ Студент повинен вміти:

аналізувати трудовий процес, розраховувати трудові норми і нормативи, їх ефективність.

Форми самостійної роботи:

огляд навчально-методичної, наукової та теоретичної літератури, КЗОт з проблем числа, практична робота.

^ Методичні вказівки



I Організація праці – це певний порядок побудови і здійснення трудового процесу, який забезпечує формування й функціонування системи ефективної взаємодії працівників із засобами виробництва для досягнення заздалегідь поставленої цілі трудової діяльності напрями удосконалення організації праці:
- удосконалення розподілу та кооперації праці;
- удосконалення організації та обслуговування робочих місць;
- удосконалення методів та прийомів праці;
- створення оптимальних умов праці та оптимізація виробничого середовища;
- впровадження раціональних, фізіологічно обґрунтованих режимів праці і відпочинку;
- удосконалення нормування і стимулювання праці;
- розвиток творчого підходу до виконання обов’язків та створення умов для можливості кар’єрного удосконалення.
Основні передумови ефективності праці людини:
- фізіологічні умови праці (стан обладнання, його ефективність, фізичне навантаження, ритмічність та умови праці, режими роботи);
- матеріальні умови виробництва (методу організації праці, регулювання виробничих процесів, методи контролю сировини та готової продукції, розміщення робочих місць, рівень механізації);
- психологічні умови;
- загальний психологічний клімат у колективі;
- добробут працівників та їх матеріальний стан.
Елементами оснащення робочого місця є: обладнання, технологічна оснастка; підїомно-транспортні устрої; засоби зв’язку, джерела освітлення, різні пристрої, які полігшують умови праці.
Механічне нормування праці передбачає встановлення обґрунтованих норм витрат праці для кожного робочого місця.
Для контролю за витратами робочого часу розробляють норми виробітки (НВ) та нормою часу (НЧ) існує зворотно пропорційна змінність:


- зміна норма часу,%
- зміна норми виробітку%.
Розрахунок норм часу тривалості робочої зміни та її складових.
Робочий час зміни (Тзм) складається з:
Підготовчого заключного (Чп.з) та штучного часу (Чшт)
Норма штучного часу складається з основного(Чос) та допоміжного часу (Чдоп.), часу на технічне обслуговування місця (Чом) часу організаційного обслуговування (Чо.о), часу регламентованих перервів (Чрп) та ін.
Час основний та допоміжний разом складають оперативний час (Чоп) технічна норма часу розраховується за формулою:
НЧтех= Чпз+Чоп+Чор+Чрп
Штучна норма часу (НЧшт) розраховується за формулою продукції
, де
N- випуск продукції за зміну у натуральних пропорціях
Норма виробітку (НВ) розроховуется:
НВ=
Норма часу для партії виробів (НЧпарт)

НЧпарт=Тпз+НЧштn, де
n- кількість продукції в партії
Найефективнішими методами вивчання робочого часу є фотографія робочого часу та методи хронометричних та моментних спостережень.
Фотографія робочого часу – це метод вивчення всіх витрат робочого часу протягом визначеного часу спостережень.
Проводиться з метою:
-з’ясування недоліків в організації праці;
- встановлення норм обслуговування та чисельності робітників
- удосконалення розподілення та кооперування праці
- покращення організації виробництва
- розрахунки норм виробітку на окремих операціях.
Метод хронометричних спостережень - це спостереження та вимірювання тривалості циклічного повторювання елементів операції.
Хронометрія використовується для досягнення наступних цілей:
- розрахунок норм часу та нормативів з праці;
- перевірка річних норм;
- вивчення та впровадження нових прийомів та методів праці;
- проектування найбільш раціональної структури виконання операцій;

Студент повинен після вивчення матеріалу теми:


^ 1.Оформити стислі відповіді по таким питанням:


1.1 Трудовий процес та його складові.
1.2 Напрями удосконалення організації праці
1.3 Організація та обслуговування робочих місць
1.4 Проектування структури процесу праці
1.5 Характеристика норм праці
1.6 Методи вивчення витрат робочого часу
1.7 Оцінка рівня організації праці

^ 2. Заповнити таблицю аналізу результатів


2.1 Основні елементи оснащення робочого місця


Тип оснащення
Елементи оснащення
Основне технологічне оснащення
Допоміжне оснащення
Організаційне оснащення
Технологічне оснащення

^ 2.2 Фотографії робочого часу



Назва коефіцієнту


Формула розрахунку


1. Питома вага оперативного часу в тривалості зміни
2. Питома вага витрат робочого часу з причин, що залежить від робітника
3. Питома вага витрат робочого часу з причин що не залежить від робітника
4. Проективний раціональний оперативний час
5. Можливе зростання продуктивності праці
6. Проектна норма виробітку
7. Коефіцієнт завантаження робітник протягом зміни
8. Частка ручної праці робітника при виробництві продукції

^ 2.3 Порівняльна характеристика методів вивчення робочого часу



Фотографія робочого часу


Хронометраж


1. Мета

2. Етапи проведення

3. Результати

^ 2.4 Характеристика норм праці



Види норм


Характеристика


Розрахунок


1.Норма часу

2.Норма виробітку

3.Норма обслуговування

4.Норма чисельності

5. Норми керування

6.Нормоване завдання

^ 3. Виконати практичне завдання



3.1 Розрахувати ефективність витрат на удосконалення праці робітників дільниці


- річний виробіток одного робітника – 60 тис. грн.
- чисельність робітників дільниці – 10 осіб
- нормативний прибуток – 35%
- податок на прибуток – 21%
- затрати на впровадження заходу – 35 тис. грн.
- економія витрат часу за зміну – 90 хв.
- оперативний час за фотографією робочого дня – 290 хв.

^ 3.2 Розрахувати продуктивність праці, підвищення її рівня після проведення організаційно-технічних заходів.


Дані:

  • річний обсяг вироблення продукції за звітними даними – 20650 тис. грн.

  • вартість продукції – 27300 тис. грн..

  • чисельність персоналу – 380 осіб

  • після проведення організаційних заходів обсяг продукції у натуральному вимірі збільшився на 6,5 %, середня оптова ціна зросте на 8,1%

  • скорочення чисельності персоналу - 12 осіб.

4. Реферати


4.1 Метод моментних спостережень
4.2 Процес праці та проектування його структури
4.3 Режим праці та відпочинку
4.4 Основні праці організації праці

^ 5. Результати роботи оформити у вигляді


- конспекту
- таблиць
- звіту.

6. Література:



  1. Господарський кодекс України.

  2. Мостенська Т. Л. «Організація виробництва на підприємствах харчової промисловості». К, 2012 р..

  3. Петрович У. М. та інші «Організація виробництва». Практикум. К. 2005 р..

  4. Р. А. Фатхутдинов. «Організація виробництва». М. 2005 р.

Тема 2.7. Організація обслуговування виробничого процесу


Самостійна робота №18. Шляхи підвищення ефективності виробничої інфраструктури. Розрахунок потреби в інструменті.



Мета:

розглянути організацію комплексного обслуговування виробництва.

Студент повинен знати:

значення та види технічного і соціального обслуговування виробництва, систему плано-попереджувального ремонту, організацію енергетичного, транспортного обслуговування, організацію матеріально технічного, інструменоатьного забезпечення та складського господарства.

^ Студент повинен вміти:

визначати складові комплексного обслуговування виробництва, структурні їх елементи, завдання; вміти розраховувати трудомісткість ремонтних робіт,чисельність робітників,потребу в енергетичних ресурсах, транспорті, інструменті, складському господарстві, характеризувати показники їх ефективності.

^ Форми самостійної роботи:

огляд навчально-методичної, наукової та періодичної, практична робота.

Методичні вказівки



Інфраструктура підприємства це комплекс цехів, господарств,що обслуговують основне господарство й забезпечують умови для соціального розвитку колективу.
Виробнича інфраструктура – сукупність підрозділів, що своєю діяльністю сприяють роботі основних цехів, створюючи необхідні для цього умови. До системи технічного обслуговування виробництва відносять: ремонтне, транспортне,енергетичне, складське, інструментальне,господарство.
Основні напрями вдосконалення організації допоміжних господарств:

  • централізація і концентрація однорідних процесів обслуговування;

  • механізація та автоматизація технологічних процесів

  • раціоналізація управління

  • поліпшення нормативної бази

  • розробка і впровадження технічно обгрунтованих норм часу

  • обґрунтований розподіл чисельності персоналу

Ремонт – це процес відновлення початкової дієздатності устаткування, втраченої в процесі виробничого використання.
Розрізняють систему планово попереджувального ремонту (ППР) та систему ремонту за результатами технічної діагностики.
Основні принципи ППР:

  • попереджувальність

  • плановість

Система ППР включає технічні огляди і ремонти (малий середній,капітальний).
Методи вдосконалення ремонтних робіт

  • централізований

  • децентралізований

  • змішаний

Характеризується ППР системою нормативів:

  1. Категорія ремонтної складності

  2. Ремонтна одиниця

  3. Тривалість міжремонтного циклу

  4. Структура міжремонтного циклу

  5. Нормативи трудомісткості, матеріаломісткості

  6. Норми запасу деталей, вузлів та агрегатів.

Енергетичне господарство – це сукупність генеруючи, перетворювальних, передавальних та споживаючих енергетичних засобів.
Генеруюча частина – електростанції, котельні, насосні установки.
Передавальна і розподільна частина – це мережі, розподільні пристрої, трансформаторні підстанції.
Споживча частина – енергоприймальники основного та допоміжного виробництва.
За функціями до складу енергетичного господарства входять його види:

  • електросилові – підстанції, генераторні та трансформаторні установи, електричні мережі, акумуляторні господарства;

  • теплосилові – котельні, компресори водопостачання, каналізація, теплові мережі;

  • газове;

  • холодильні вентиляційні установи;

  • холодильне;

  • пічки;

  • слабострумне (телефонна станція, різні види зв’язку);

Транспортне господарство - комплекс підрозділів, які займаються навантажувально-розвантажувальними роботами, та переміщенням вантажів.
Техніко-економічні показники вантажопотоку включають потужність вантажопотоку за одиницю часу, відстань і трасу переміщення, масу одного вантажу, габаритні розміри та фізико-механічні властивості вантажу.
Матеріально-технічне забезпечення включає:

  • визначення потреби в матеріально технічних ресурсах

  • пошук і купівлю ресурсів, організацію доставки

  • зберігання і видачу споживачам на підприємстві.

Складське господарство включає склади спеціалізовані та універсальні.
По відношенню до виробничого процесу бувають постачальницькими, виробничими і збутовими.
Показники ефективності використання:

  • вантажообіг складу

  • вантажопереробка та коефіцієнт її використання

  • товарообіг складу.

Студент повинен після вивчення матеріалу теми:



  1. Оформити стислі відповіді по питанням



    1. Значення інфраструктури та її складові

    2. Шляхи удосконалення інфраструктури

    3. Ремонтне господарство, його ефективність

    4. Види транспорту та його використання

    5. Система матеріально технічного забезпечення

    6. Інструментальне господарство

    7. Оцінка рівня організації праці

^ 2. Виконати практичне завдання



Методика виконання практичних завдань


Інструментальне господарство
1. Потреба в інструменті на плановий період часу (Іп), складається з
витрати (Ів) і різниці між нормативною величиною оборотного фонду
(Іо.н.) і фактичною величиною його на початок планового періоду (Іо.ф.), і
визначається за формулою:
Іп = Ів + Іо.н. - Іо.ф.
2. Річна витрата ріжучого і абразивного інструмента визначається
різними методами.
а) В масовому і серійному виробництві застосовується точний метод за нормами витрат. Норма витрати інструмента визначається за формулою:
tм*Nн
Нв = ,
Ті(1-η)
де tм - машинний час обробки однієї деталі даним інструментом, хв.;
Nн - кількість деталей, що обробляються, стосовно до яких визначається норма витрати (100, 1000 і т.д. деталей);
Ті - термін служби інструмента до повного зносу, хв.;
η - коефіцієнт випадкової втрати інструмента (приймається в межах 0,05 - 0,15).
Термін служби інструмента до повного зносу (Ті) рівний:
Z
Ті = t зт( -------+ 1),
1
де t зт - час робота інструмента між двома черговими заточуваннями (стійкість інструмента), хв.;
Z - товщина всієї ріжучого краю інструмента, мм;
1 - величина ріжучого краю, що вточується за одне заточування, мм.
Витрата інструмента:

Ів = --х НВ,

де Nд - річна програма деталей, що обробляються даним інструментом, шт.
б) У дрібносерійному та одиничному виробництві, коли не можна заздалегідь встановити найменування і число деталей і виробів, що підлягають обробці даним інструментом, витрату ріжучого і абразивного інструмента визначають на основі наближеного методу.

де m - число верстатів, на яких застосовується даний інструмент;
Фе - річний ефективний фонд часу робота одного верстата, годин.;
К1 - коефіцієнт машинного часу, що відображає частку машинного часу в загальному часі робота верстата (його встановлюють за найбільш характерними деталями-представниками);
К2 - коефіцієнт застосовності даного інструмента на верстаті, що визначається за картами типового оснащення верстатів інструментом.
3. Річна витрата вимірювального інструмента визначається за формулою:

де n - кількість деталей, при виготовленні яких використовується даний вимірювальний інструмент;
d- середня кількість вимірів на одну деталь;
k - коефіцієнт вибірковості контролю;
D - кількість вимірів до повного зносу інструмента.
4. Витрата штампів визначається за формулою:

де kуд - кількість ударів, необхідних для виготовлення однієї або декількох деталей;
N - річна програма деталей, що штампуються;
kшт - кількість деталей, що одночасно штампуються;
Тзн. - число ударів, що здійснюються до повного зносу штампу:

де tст - стійкість матриці між двома заточуваннями, що вимірюється числом зроблених ударів;
βм- коефіцієнт, що враховує стійкість матриці після кожного її заточування;
Зм - число заточування матриці до повного зносу штампу.

^ Енергетичне господарство

1. Необхідна кількість електроенергії для технологічних цілей розраховується двома способами: а) на задану програму; б) за потужністю встановленого обладнання. Перший спосіб (більш точний) застосовується в крупно серійному і масовому виробництві. У цьому випадку кількість необхідної електроенергії (W тех) визначається за формулою:

де m - кількість найменувань виробів j-го типорозміру;
Nп - потужність електродвигунів, що споживається при обробці виробів, квт;
tmj - норма машинного часу на обробку одного виробу, нормо-год;
nj - річний обсяг виробництва виробів j-го типорозміру, шт;
Кв.д. - коефіцієнт, що враховує втрати електроенергії в двигунах.
2. У середньо-і дрібносерійному виробництві планові витрати електроенергії на технологічні цілі розраховуються за формулою:

де N - сумарна потужність встановленого обладнання, квт;
Т - річний ефективний фонд часу робота цеху, год;
К1 - коефіцієнт використання обладнання в часі;
К2 - коефіцієнт використання машинного часу;
Кв.д. - коефіцієнт, що враховує втрати електроенергії в двигунах.
3. Кількість електричної енергії, що йде на освітлення (Wосв), визначається за формулою:
Wосв = Nвст х Тгор х kо,
де Nвст - потужність усіх встановлених світлових місць, квт;
Тгор - середній час горіння в плановому періоді, година;
kо - коефіцієнт одночасного горіння світлових місць.
4 5 6 7
Карта сайта

Последнее изменение этой страницы: 2018-09-09;



2010-05-02 19:40
referat 2018 год. Все права принадлежат их авторам! Главная