Поради психолога батькам майбутніх першокласників
Учебные материалы


Поради психолога батькам майбутніх першокласників




Поради психолога батькам майбутніх першокласників

Для дитини ви - зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково говоритиме так, як ви.

Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи навколишнього світу.

Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй було легше опанувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення тощо.

Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини.

Гра – це її провідна діяльність, це її робота. Л. Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі».

Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10-20, але їй вкрай необхідно розуміти, знати, з яких чисел можна скласти 5, а з яких – 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ятовування.

Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги, мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов’язково дотримуйтеся його виконання всіма членам родини.

Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку всіх членів родини.

Не завищуйте і не занижуйте самооцінки дитини, оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до її відома.

Сім основних правил батьківської поведінки

в організації навчання

1. Сприяйте дитячій автономності (самостійності). Чим більше ви її (самостійності) вимагаєте в усіх сферах повсякденного життя, тим краще зможе ваша дитина працюватиме з почуттям відповідальності у шкільній сфері. Автономне (самостійне) навчання є тією метою, в напрямку якої ви маєте працювати, тому що самостійність є найважливішим елементом ефективного й тривалого процесу навчання. Хваліть свою дитину за самостійні дії, наприклад, за самостійне розпізнавання помилок.

2. Якщо ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до того, щоб вона сама знайшла шляхи її розв’язання. Допоможіть їй завдяки підказкам, наприклад, вказівка на довідники, генерування правил, відгадування ребусів, що може сприяти розв’язанню проблеми. Але не подавайте саме розв’язання. Не спонукайте свою дитину тільки до одного шляху розв’язання.

3. Дайте своїй дитині можливість попрацювати над матеріалом удома.

4. Визнайте досягнення дитини. Хваліть (заохочуйте), а не докоряйте. Це краще, ніж ниття, нагадування та інші покарання. Звертайте увагу на те, щоб не обмежувати похвалу критикою («дев’ять», звичайно, чудово, але без двох помилок це могла б бути «дванадцятка»).

5. Не ставте перед своєю дитиною завищених вимог, щоб вони не були суворішими за вимоги вчителя.

6. Будьте, як вихователь, зразком у поведінці. Вимагайте від своєї дитини не більше, ніж від себе самого. Дитина, яка, наприклад, бачить своїх батьків за читанням, швидше сама почне читати, ніж дитина, батьки якої часто сидять перед телевізором.

7. Говоріть позитивно про школу, вчителів та предмети. Вашій дитині досить того, що вона долає свої особисті упередження щодо школи.

Як підготуватися до першого вересня?

· Розповісти про те, що чекає дитину цього дня.

· За декілька днів почати вводити його в ритм "підйому і відбою".

· Улюблене ведмежа (лялька або улюблена іграшка) повинне бути взяте з собою в портфель (він теж в перший день піде вчитися).

· Можна дати дитині з собою камінчик – амулет (забезпечує «зв'язок з батьками»).

· Основний одяг повинен бути новим і особливим (шкільна форма), але певна деталь одягу повинна бути знайомою і улюбленою (шкарпетки, майка, значок на сорочці і ін.)

· Мобільний телефон першого вересня (і взагалі в період адаптації) краще з собою не давати. Дитина гірше звикає до нової життєвої ситуації і нових дорослих, якщо у нього є можливість постійного контакту з батьками.

· Приготувати все з вечора, щоб вранці не виникло суєти або паніки.

· Розрахувати час, щоб дитина з ранку могла не поспішаючи поїсти, сходити в туалет.

Незабаром до школи

( практичні поради)
Чого не слід робити батькам

* Перед вступом до школи змінювати режим дня дитини: позбавляти її денного сну, тривалих прогулянок, ігор у достатній кількості.

* Оцінювати все, що робить дитина, так, як слід оцінювати діяльність учня.

* Займатися із дитиною за програмою першого класу , підміняючи гру навчанням

Що необхідно робити батькам

· Прищепити дитині інтерес до пізнання навколишнього світу, навчити спостерігати, осмислювати побачене і почуте, узагальнювати і спостерігати.

· Навчити дитину долати труднощі, організовувати свою діяльність.

· Учити дитину конструктивно виявляти свої емоції та бажання, поважати думку інших, узгоджувати свої бажання з бажанням оточуючих - дітей і дорослих.

Рекомендації щодо організації

навчальної діяльності вдома

· Сприяйте дитячій самостійності. Чим більшої самостійності Ви вимагаєте від дитини в усіх сферах життя, тим простіше вашій дитині вчитися в школі.

· Якщо Ваша дитина потребує допомоги, підштовхуйте її до того, щоб вона самотужки знаходила шляхи розв’язання проблем. Не давайте готових відповідей – Ваша допомога повинна обмежуватися підказками.

· Відзначайте досягнення дитини. Віддавайте перевагу похвалі, а не докорам: нею Ви досягнете бажаного у більш легкий спосіб, аніж нотаціями, нескінченними нагадуваннями або покараннями.

· Схвалюючи поведінку дитини, не доповнюйте схвалення критикою.

· Не висувайте до дитини занадто високих вимог: не робіть їх суворішими, ніж вимоги вчителів (наприклад, вимагаючи виконання додаткових завдань).

· Не вимагайте від своєї дитини більше, ніж самі від себе. Дитина, яка бачить своїх батьків за читанням, почне читати швидше, ніж дитина, батьки якої замість читання дивляться телевізор.

· Говоріть якнайбільше позитивного про школу, учителів і предмети, що викладаються у школі.

· Повноцінний сон – це ознака здорової нервової системи. Для того щоб продуктивно працювати у школі, дитячому організму необхідно спати 12 годин на добу з урахуванням обіднього сну (1 –1,5 години).

· Після школи не поспішайте братися до виконання домашнього завдання: організм дитини потребує 2-3 години відпочинку. Готувати уроки необхідно у продуктивний час – з 15 до 16 години. Пізно ввечері заняття проводити не слід.

· Пам’ятайте: після 20 хвилин занять дитині необхідна перерва у 10 – 15 хвилин.

Дев’ять заповідей батьківства

· Не чекайте, що Ваша дитина буде такою, як Ви, або такою, як Ви хочете. Допоможіть їй стати самою собою.

· Не вимагайте від дитини плати за все, що Ви для неї робите: Ви подарували їй життя, як вона може віддячити Вам? Вона подарує життя своїм дітям.

· Не зганяйте на дитині свої образи, адже на старості це все повернеться сторицею (адже що посієш, те й збереш).

· Не ставтеся до проблем дитини зарозуміло: її життя для неї не є більш легким, ніж для Вас – Ваше (а може, навіть складнішим, тому що дитині бракує досвіду).

· Не принижуйте дитину!

· Не засмучуйтесь, якщо не можете щось зробити для своєї дитини; засмучуйтесь, якщо можете – але не робите.

· Пам’ятайте: для дитини зроблено замало, якщо не зроблено все.

· Умійте любити чужих дітей. Ніколи не робіть чужій дитині того, чого не хочете, щоб інші зробили Вашій.

· Любіть свою дитину будь-якою, хоча б тому, що дитина – це свято, яке поки ще із Вами.

Ваша дитини незабаром стане школярем.

Усі діти шестирічного віку зазнають труднощів під час адаптації до нових умов навчання й виховання.

Розглянемо, що розуміють під адаптацією взагалі.

Адаптація(від лат. аdaptо – пристосувати) – пристосування організму, особистості, їх систем до характеру окремих впливів або до змін умов життя в цілому.

Залежно від того,в яких умовах і на якій основі здійснюється пристосування людини до певного середовища, розрізняють такі види адаптації: фізіологічна (взаємодія різних систем організму); біологічна (зміни в обміні речовин і функціях органів); психологічна (пристосування до взаємин у новому колективі).

Крім того, в процесі різних типів діяльності адаптація набуває особливої форми:індивідуальної, групової, суспільної. У цих формах виділяють зовнішні та внутрішні (особистісні) умови адаптації. До перших відносять параметри навколишнього середовища, а до других індивідуальні характеристики людини, що заслуговують найбільшої уваги. Характеризуючи особистісні фактори адаптації, переважно враховують таку властивість, як активність. Вона полягає у здатності людини зберегти себе, перебудовуючи свою природу відповідно до нового оточення. Саме активність є критерієм для виділення адаптативної поведінки.

Отже, активність адаптації полягає не тільки у пристосуванні організму до нових умов, а, головне, - у виробленні способів поведінки, що допомагають долати трудності.

Які передумови успішної адаптації до школи?

1. Розумова, інтелектуальна готовність.

У 6 років дитина повинна мати елементарні пізнання про навколишню дійсність, про простір, час, живу і неживу природу. Вона повинна уміти узагальнювати, класифікувати, виділяти головне, другорядне. У малюка з’являється жага до знань, ігри і розваги йдуть на другий план, посилюється допитливість (дитина ставить більш філософські питання або такі, що стосуються певних наук, ніж життєві). Дитина вже цікавиться не лише кінцевим результатом виконаної роботи, але і способами її виконання, уміє сама оцінювати свою роботу. Також у неї повинні бути розвинені довільна пам'ять і мова.

2. Емоційно-соціальна готовність.

Щоб успішно займатися в школі, дитина повинна бути готовою до ролі учня, який має свої права і обов’язки. Це уміння володіти собою і підкоряти свої бажання необхідності (довільна поведінка) – дитина поступово втрачає свою зворушливу безпосередність. Велике значення має уміння налагоджувати контакт із однолітками, уміння поступатися і захищатися, підкорятися загальним правилам і обстоювати свою думку. У дитини повинна бути емоційна незалежність, яка розвивається(або пригнічується) із Вашою допомогою. Готовою до шкільного навчання вважається дитина, яку школа приваблює не лише зовнішньою стороною (зошити, підручники, красивий ранець), але і можливістю отримати нові знання, знайти друзів.

Високий рівень адаптації – першокласник позитивно ставиться до школи, сприймає адекватно поставлені вимоги, навчальний матеріал засвоює легко, глибоко й повно.

Середній рівень адаптації – першокласник позитивно ставиться до школи, відвідування занять не викликає у нього негативних переживань, дитина засвоює основний зміст навчальних програм, розуміє навчальний матеріал, якщо вчитель викладає детально і наочно.

Низький рівень адаптації – першокласник негативно або індиферентно ставиться до школи, нерідко скаржиться на стан здоров’я, у нього домінує пригнічений настрій, спостерігається порушення дисципліни, навчальний матеріал дитина засвоює фрагментарно.

Кожен першокласник має свій індивідуальний бар’єр психологічної адаптації до зовнішніх впливів. Важливо, щоб своєчасно і точно визначити рівень адаптації дитини до школи, а також фактори, які впливають на цей процес. Таким чином, можна вберегти її від небажаних вчинків, і від того, щоб вона не відставала в навчанні чи не втратила взагалі інтересу до нього.

Термін «шкільна дезадаптація» вживається тоді, коли спостерігаються відхилення у навчальній діяльності дітей.

Ознаки дезадаптації.

Підвищена втомлюваність, дратівливість,спалахи гніву, замкнутість, погана успішність, агресивність або, навпаки, надмірна соромливість, підвищена тривожність (дитина грає роль підлабузника серед однолітків, вибирає в друзі старших дітей, підлабузнюється перед вихователями, вчителями, прагне їм догодити, надмірна ввічлива), низька самооцінка.

Прояви дезадаптації:

· відставання від програми;

· швидка втомлюваність;

· недисциплінованість;

· невміння будувати відносини з однолітками та дорослими;

· підвищена тривожність;

· глибокий спад працездатності наприкінці дня;

· неадекватна поведінка;

· неуспішність у навчанні.

Причини дезадаптації:

· перехід до статусу школяра – найскладніший, переломний для дошкільника етап;

· невідповідність можливостей дитини вимогам шкільного середовища;

· різка зміна способу життя;

· школа для дитини – стресогенний фактор (дорога до школи, навантаження,відсутність ігрових кімнат);

· неможливість повного розслаблення протягом перебування дитини в школі;

· часто батьки при дітях дають негативну оцінку школі;

· поганий стан здоров’я;

· відсутність емоційної підтримки з боку педагогів та батьків;

· неправильне педагогічне спілкування породжує в дитини емоційну напруженість, страх, невпевненість, послаблює увагу, пам’ять, знижує працездатність;

Що повинен знати і уміти майбутній першокласник

Учень першого класу повинен знати:

- свою домашню адресу;

- адресу школи;

- телефон, місце роботи батьків;

- шлях від дому до школи.

Учень першого класу повинен уміти:

- самостійно переходити вулицю, дотримуватись правил вуличного руху;

- замкнути і відімкнути двері своєї квартири, подзвонити по телефону;

- самостійно зібрати портфель, орієнтуючись на розклад уроків;

- самостійно одягатися за порою року та погодою;

- стежити за своїм одягом, взуттям;

- виконувати основні гігієнічні процедури (умитися, почистити зуби, зачесатися, мити руки перед їжею);

- прибрати зі столу після прийому їжі;

- користування туалетом.

Також учень повинен уміти, не відволікаючись, працювати в класі, займатися, уважно слухати вчителя та батьків, самостійно виконувати їх вказівки, голосно, чітко, не соромлячись, відповідати на запитання вчителя, уміти спланувати свій час, без нагадування і допомоги виконувати домашнє завдання.

Тест «Чи готова ваша дитина до школи?»

За кожну відповідь «майже завжди» нарахуєте 4 бали, «іноді» - 2 бали, «ніколи» - 0 балів.

1. Чи володіє дитина поняттями «правий/лівий», «великий/малий», «у/із»?

2. Чи здатна дитина класифікувати, наприклад: речі, що можуть котитися, і речі, що котитися не можуть?

3. Чи може дитина вгадати кінцівку нескладної історії?

4. Чи може дитина назвати більше половини алфавіту?

5. Чи виявляє дитина до чого-небудь підвищений інтерес, чи є в неї хобі?

6. Чи легко дитині відповідати на запитання дорослих? Чи виявляє увагу, коли хтось з нею розмовляє?

7. Чи може дитина пояснити призначення різних речей: щітки, пилососа, холодильника та ін..?

8. Чи чітко дитина вимовляє слова?

9. Чи знає свою адресу і номер телефону?

10. Чи відчуває дитина себе особистістю, яка багато що може?

11. Чи здатна дитина працювати самостійно, змагатися у виконанні завдання з іншими дітьми?

12. Чи включається дитина в гру інших дітей, чи ділиться із ними?

13. Чи може дитина слухати інших, не перебиваючи?

14. Чи здатна дитина посидіти спокійно протягом 25 – 30 хвилин?

15. Чи здатна дитина зосередитися хоча би на 10 хвилин, щоб виконати одержане завдання?

16. Чи може дитина розрізняти літери і короткі слова, наприклад «з/с», «л/м»,» біб/дід», «кіт/рік»?чи спроможна вона розрізняти слова, що розпочинаються з різних звуків, наприклад, «ліс/ріс»?

17. Чи здатна дитина розкласти по порядку (у заданій послідовності)серію картини?

18. Чи може дитина самостійно скласти пазл із 15 елементів?

19. Чи може дитина сформулювати головну думку запропонованого малюнка, скласти стислу послідовну розповідь по кількох малюнках?

20. Чи уважно дитина слухає, коли їй читають уголос? Чи розуміє зміст того, про що їй читають?

21. Чи ставить дитина запитання про слова й інші друкарські знаки?

22. Чи вміє дитина користуватися фарбами, пластиліном,олівцями, ножицями?

Результати тесту:

0 – 28 балів: Рівень готовності дитини до школи особливо низький.

30 – 42 балів: Рівень готовності дитини до школи низький.

44 -56 балів: Рівень готовності дитини до школи нижче за середній.

58 – 66 балів: Рівень готовності дитини до школи середній.

68 – 76 балів: Рівень готовності дитини до школи вище за середній.

78 - 86 балів: Рівень готовності дитини до школи високий.

88 балів: Рівень готовності дитини до школи особливо високий.

Пам’ятка для батьків першокласників

1. Тільки разом зі школою можна добитися бажаних результатів у виховані і навчанні дітей. Учитель – ваш союзник і друг вашої сім’ї. зауваження про роботу учителя висловлюйте в школі, на зборах. Не можна цього робити у присутності дітей.

2. Обов’язково відвідуйте вся заняття і збори для батьків. Якщо не зможете, повідомте про це учителя особисто або запискою через дитину.

3. Щодня цікався учбовими успіхами дитини (запитуйте: «Про що цікаве ти сьогодні дізнався на уроках?» замість традиційного: «Яку сьогодні одержав оцінку?»). Радійте успіхам, не засмучуйтесь через кожну невдачу, що сталася із сином або дочкою.

4. Регулярно контролюйте виконання дитиною домашніх завдань і надавайте їй, за необхідності, допомогу.

Допомога і контроль не повинні бути муштрою, настирливим моралізуванням, що вимотує дитину. Головне – викликати у дитини інтерес до навчання.

5. Перевіряючv завдання націлюйте дитину на те, щоб вона уміла доводити правильність виконаної вправи або приклада. Частіше запитуйте: «Чому?, «Спробуй довести свою думку», «Чи можна відповісти інакше?».

6. Сприяйте тому, щоб дитина брала участь у всіх заходах, що стосуються її, проводяться в класі, в школі.

7. Старайтесь вислуховувати розповіді дитини (про себе, товаришів, школу) до кінця. Поділитися своїми враженнями – це природна потреба дітей.

Карта сайта

Последнее изменение этой страницы: 2018-09-09;



2010-05-02 19:40
referat 2018 год. Все права принадлежат их авторам! Главная